Project Description

Казка Schneewittchen – Білосніжка

Казка “Schneewittchen – Білосніжка”

Казка німецькою мовою з українським перекладом

Es war einmal mitten im Winter, und die Schneeflocken fielen wie Federn vom Himmel herab. Da saß eine Königin an einem Fenster, das einen Rahmen von schwarzem Ebenholz hatte, und nähte. Und wie sie so nähte und nach dem Schnee aufblickte, stach sie sich mit der Nadel in den Finger, und es fielen drei Tropfen Blut in den Schnee.

Одного разу серед зими надворі сипав сніг, як біле пір’я з неба. Королева сиділа біля вікна,  рама якого була з чорного дерева й вишивала. Коли вона шила та задивилася на той сніг, тай вколола пальця голкою і на сніг упало три краплі крові.

Und weil das Rote im weißen Schnee so schön aussah, dachte sie bei sich: Hätte ich ein Kind, so weiß wie Schnee, so rot wie Blut und so schwarz wie das Holz an dem Rahmen! Bald darauf bekam sie ein Töchterlein, das war so weiß wie Schnee, so rot wie Blut und so schwarzhaarig wie Ebenholz und ward darum Schneewittchen (Schneeweißen) genannt.

І тому, що ті червоні краплі були такі гарні на білому снігу, що королева подумала: “Якби в мене була дитина така біла, як сніг (личко), така червона, як кров (щічки), і така чорна, як дерево на цій рамі (волосся).” Невдовзі після того в королеви народилася донечка, то вона була така біла, як сніг, така червона, як кров, а коси такі чорні, як дерево на рамі, тому її назвали Білосніжкою.

Und wie das Kind geboren war, starb die Königin. Über ein Jahr nahm sich der König eine andere Gemahlin. Es war eine schöne Frau, aber sie war stolz und übermütig und konnte nicht leiden, dass sie an Schönheit von jemand sollte übertroffen werden. Sie hatte einen wunderbaren Spiegel, wenn sie vor den trat und sich darin beschaute, sprach sie:

І коли народилася дитина, королева померла. Через рік король взяв собі іншу дружину. Вона була гарна на вроду жінка, але дуже горда й пихата і вона нізащо не стерпіла б, щоб хтось був кращий за неї. Вона мала одне чарівне дзеркальце, коли вона підійде та гляне в нього, говорить:

“Spieglein, Spieglein an der Wand,
Wer ist die Schönste im ganzen Land?”
so antwortete der Spiegel:
“Frau Königin, Ihr seid die Schönste im Land.”

“Дзеркальце, дзеркальце на стіні,
Хто є найкрасивіший на цілій землі?”
а дзеркальце відповідає:
Пані Королево, ти найкрасивіша на землі.

Da war sie zufrieden, denn sie wusste, dass der Spiegel die Wahrheit sagte. Schneewittchen aber wuchs heran und wurde immer schöner, und als es sieben Jahre alt war, war es so schön, wie der klare Tag und schöner als die Königin selbst. Als diese einmal ihren Spiegel fragte:

І вона була задоволена, бо знала, що дзеркальце каже правду. Білосніжка підростала і все красивішала, а як їй минув сьомий рік, то стала гарна, як ясний день і краща за саму королеву. Коли вона якось запитали у свого дзеркальця:

“Spieglein, Spieglein an der Wand,
Wer ist die Schönste im ganzen Land?”
so antwortete er:
“Frau Königin, Ihr seid die Schönste hier,
Aber Schneewittchen ist tausendmal schöner als Ihr.”

“Дзеркальце, дзеркальце на стіні,
Хто є найкрасивіший на цілій землі?”
а дзеркальце відповідає:
Пані Королево, ти найкрасивіша тут,
Але Білосніжка в тисячу разів більше красивіша ніж ти “.

Da erschrak die Königin und ward gelb und grün vor Neid. Von Stunde an, wenn sie Schneewittchen erblickte, kehrte sich ihr das Herz im Leibe herum – so hasste sie das Mädchen. Und der Neid und Hochmut wuchsen wie ein Unkraut in ihrem Herzen immer höher, dass sie Tag und Nacht keine Ruhe mehr hatte.

Злякалася королева і була жовта та зелена від заздрощів. З тої години, коли вона бачила Білосніжку, то серце кругом переверталося в неї – так сильно вона зненавиділа цю дівчинку. І та заздрість та гордовитість виростали, як бур’яни в її серці все більше, та так, що вона ні вдень, ні вночі не мала спокою.

Da rief sie einen Jäger und sprach: “Bring das Kind hinaus in den Wald, ich will’s nicht mehr vor meinen Augen sehen. Du sollst es töten und mir Leber zum Wahrzeichen mitbringen.” Der Jäger gehorchte und führte es hinaus, und als er den Hirschfänger gezogen hatte und Schneewittchens unschuldiges Herz durchbohren wollte, fing es an zu weinen und sprach: “Ach, lieber Jäger, lass mir mein Leben!

Покликала вона одного лісника та й говорить: – “Відведи це дитя в ліс, щоб мої очі більше її не бачили. А там убий і принеси мені печінку як доказ.” Мисливець підкорився і вивів її, та коли витягнув свого мисливського ножа та хотів пронизати невинне серце Білосніжки, вона почала плакати й говорити: – Ох, дорогий єгер, залиш мені моє життя.

Ich will in den wilden Wald laufen und nimmermehr wieder heimkommen.” Und weil es gar so schön war, hatte der Jäger Mitleiden und sprach: – “So lauf hin, du armes Kind!” Die wilden Tiere werden dich bald gefressen haben, dachte er, und doch war’s ihm, als wäre ein Stein von seinem Herzen gewälzt, weil er es nicht zu töten brauchte.

Я піду собі в дикий ліс і більше ніколи не вернуся до дому. І тому, що вона була така красива, то лісник пожалів її і сказав: – “Йди, бідолашне дитя!”. “Однаково тебе скоро з’їдять дикі звірі.” – подумав він та все ж таки в нього ніби камінь з душі звалився, що йому не довелося вбивати її.

Und als gerade ein junger Frischling daher gesprungen kam, stach er ihn ab, nahm die Leber heraus und brachte sie als Wahrzeichen der Königin mit. Der Koch musste sie in Salz kochen, und das boshafte Weib aß sie auf und meinte, sie hätte Schneewittchens Leber gegessen.

Повз нього саме пробігав молоденький дикий кабан, він заколов його, вирізав із нього печінку і відніс її королеві, як доказ. Кухар повинен був приготувати її в солі і безбожна жінка їла її і думала, що вона з’їла печінку Білосніжки.

Nun war das arme Kind in dem großen Wald mutterseelenallein, und ward ihm so angst, dass es alle Blätter an den Bäumen ansah und nicht wusste, wie es sich helfen sollte. Da fing es an zu laufen und lief über die spitzen Steine und durch die Dornen, und die wilden Tiere sprangen an ihm vorbei, aber sie taten ihm nichts.

А бідолашна дитина залишилася в лісі сама-самісінька, як палець і вона мала такий страх, що приглядається до кожного листочка на деревах навколо і не знає, як це повинно допомогти. Потім почала йти по гострому камінні й через колючки і ті дикі звірі стрибали біля неї, але жодне нічого їй не зробило.

Es lief, so lange nur die Füße noch fortkonnten, bis es bald Abend werden wollte. Da sah es ein kleines Häuschen und ging hinein, sich zu ruhen. In dem Häuschen war alles klein, aber so zierlich und reinlich, dass es nicht zu sagen ist. Da stand ein weißgedecktes Tischlein mit sieben kleinen Tellern, jedes Tellerlein mit seinem Löffelein, ferner sieben Messerlein und Gäblelein und sieben Becherlein.

Йшла вона, так довго, поки працювали ноги, аж поки не почало вечоріти. Побачила маленьку хатку і зайшла в середину відпочити. В хатинці все було маленьке, але таке гарне та чисте, що й нічого сказати. Там стояв білий застелений столик, на ньому стояло сім блюдечок, кожна тарілочка зі своєю ложечкою, далі сім ножів та виделочок й сім стаканчиків.

An der Wand waren sieben Bettlein nebeneinander aufgestellt und schneeweiße Laken darüber gedeckt. Schneewittchen, weil es so hungrig und durstig war, aß von jedem Tellerlein ein wenig Gemüse und Brot und trank aus jedem Becherlein einen Tropfen Wein; denn es wollte nicht einem alles wegnehmen.

Вздовж стіни стояло сім ліжечок, одне біля одного і сніжно-білими, простирадлами накриті. Білосніжка була дуже зголодніла й спрагла, з’їла з кожної мисочки потрошку овочів та хліба і надпила з кожної чарочки по краплі вина; бо не хотіла забирати в когось одного все.

Hernach, weil es so müde war, legte es sich in ein Bettchen, aber keins passte; das eine war zu lang, das andere zu kurz, bis endlich das siebente recht war; und darin blieb es liegen, befahl sich Gott und schlief ein. Als es ganz dunkel geworden war, kamen die Herren von dem Häuslein, das waren die sieben Zwerge, die in den Bergen nach Erz hackten und gruben. Sie zündeten ihre sieben Lichtlein an, und wie es nun hell im Häuslein ward, sahen sie, dass jemand darin gesessen war, denn es stand nicht alles so in der Ordnung, wie sie es verlassen hatten.

Згодом, бо так втомилася, лягла в одне з ліжечок, але воно не підходило; одне було занадто довге, інше коротке, до кінця сьоме виявилось якраз добре; тому вона залишилась на ньому лежати, помолилась Богу і заснула. Коли зовсім стемніло, прийшли додому господарі хатки. То були сім Гномиків, які добували руду в горах. Засвітили Гномики сім свічечок і коли в хатині стало світло, побачили, що там хтось побував, бо все стояло не в порядку, як вони залишили.

Der erste sprach: “Wer hat auf meinem Stühlchen gesessen?”. Der zweite: “Wer hat von meinem Tellerchen gegessen?”. Der dritte: “Wer hat von meinem Brötchen genommen?”. Der vierte: “Wer hat von meinem Gemüschen gegessen?”. Der fünfte: “Wer hat mit meinem Gäbelchen gestochen?” Der sechste: “Wer hat mit meinem Messerchen geschnitten?” Der siebente: “Wer hat aus meinem Becherlein Getrunken?” Dann sah sich der erste um und sah, dass auf seinem Bett eine kleine Delle war, da sprach er: “Wer hat in mein Bettchen getreten?”

Перший сказав: „Хто сидів на моєму стільчику?“. Другий: «Хто їв із моєї мисочки?”. Третій: “Хто надламав мій хліб?”. Четвертий: Хто над’їв мій овоч?”. П’ятий: Хто користувався моєю виделкою?”. Шостий: “Хто різав моїм ножиком?”. Сьомий: “Хто пив із моєї чарочки?”. Тоді перший озирнувся навколо і побачив, що на його ліжку була маленька вм’ятина, він сказав: “Хто лягав на моє ліжко?”.

Die anderen kamen gelaufen und riefen: “In meinem hat auch jemand Gelegen!” Der siebente aber, als er in sein Bett sah, erblickte Schneewittchen, das lag darin und schlief. Nun rief er die andern, die kamen herbeigelaufen und schrien vor Verwunderung, holten ihre sieben Lichtlein und beleuchteten Schneewittchen.

Решта Гномиків теж побігли і закричали: “На моє ліжко теж хтось лягав!” А сьомий глянув на своє ліжечко і побачив Білосніжку, що спала на ньому. Він покликав своїх друзів, ті підбігли і закричали від здивування, присвітили своїми сімома свічечками і освітили Білосніжку.

“Ei, du mein Gott! Ei, du mein Gott!” riefen sie, “Was ist das Kind so schön!” Und hatten so große Freude, dass sie es nicht aufweckten, sondern im Bettlein fortschlafen ließen. Der siebente Zwerg aber schlief bei seinen Gesellen, bei jedem eine Stunde, da war die Nacht herum.

“О, мій Бог! О, мій Бог!” кричали вони, “Яка ж гарна дитина! І були такі раді, що не будили Білосніжку, а залишили її спати на ліжку. А сьомий Гномик, переспав ніч біля своїх друзів, біля кожного по одній годині, так до самого світанку.

Als es Morgen war, erwachte Schneewittchen, und wie es die sieben Zwerge sah, erschrak es. Sie waren aber freundlich und fragten: “Wie heißt du?” – “Ich heiße Schneewittchen,” antwortete es. “Wie bist du in unser Haus gekommen?” sprachen weiter die Zwerge.

Коли настав ранок, прокинулась Білосніжка і побачила сімох Гномиків, злякалася. Але вони були дружні і запитали: “Як тебе звати?” – „Я називаюсь Білосніжка“ – відповіла вона. „А як ти прийшла в наш дім?” спитали інші Гномики.

Da erzählte es ihnen, dass seine Stiefmutter es hätte wollen umbringen lassen, der Jäger hätte ihm aber das Leben geschenkt, und da wäre es gelaufen den ganzen Tag, bis es endlich ihr Häuslein gefunden hätte. Die Zwerge sprachen:

Тоді вона розповіла їм, як мачуха повинна була її убили, а лісник подарував їй життя і як вона йшла цілий день, аж поки натрапила на їхню хатку. Гномики сказали:

“Willst du unsern Haushalt versehen, kochen, betten, waschen, nähen und stricken, und willst du alles ordentlich und reinlich halten, so kannst du bei uns bleiben, und es soll dir an nichts fehlen.” – “Jaa, sagte Schneewittchen, “von Herzen gern!” und blieb bei ihnen.

“Якщо ти згодна опікуватись нашим будинком, куховарити, стелити ліжка, прати, шити і латати, прибирати й давати всьому лад, то залишайся в нас, тут тобі буде добре.” – Я залюбки залишуся у вас!” і залишилася з ними.

Es hielt ihnen das Haus in Ordnung. Morgens gingen sie in die Berge und suchten Erz und Gold, abends kamen sie wieder, und da musste ihr Essen bereit sein. Den ganzen Tag über war das Mädchen allein; da warnten es die guten Zwerglein und sprachen: “Hüte dich vor deiner Stiefmutter, die wird bald wissen, dass du hier bist; lass ja niemand herein!

Вона тримала будинок у порядку. Зранку вони йшли в гори і шукали руду й золото, а ввечері знов поверталися додому і їй треба було на той час приготувати їм їсти. Цілий день дівчинка була вдома сама, тому добрі Гномики застерігали її і говорили: – Бережися своєї мачухи, вона скоро довідається, що ти тут є; нікого не впускай до хати!

Die Königin aber, nachdem sie Schneewittchens Leber glaubte gegessen zu haben, dachte nicht anders, als sie wäre wieder die Erste und Allerschönste, trat vor ihren Spiegel und sprach:

А королева, після того, як з’їла печінку Білосніжки, не могла ніяк інакше думати, як так, що вона найперша і найкраща, підійшла до свого дзеркала та й каже:

“Spieglein, Spieglein an der Wand,
Wer ist die Schönste im ganzen Land?”
Da antwortete der Spiegel:
“Frau Königin, Ihr seid die Schönste hier,
Aber Schneewittchen über den Bergen
Bei den sieben Zwergen
Ist noch tausendmal schöner als Ihr.”

“Дзеркальце, дзеркальце на стіні,
Хто є найкрасивіший на цілій землі?”
а дзеркальце відповідає:
Пані Королево, ти найкрасивіша тут,
Але Білосніжка за горами
Серед семи Гномиків
В тисячу разів більше красивіша ніж ти “.

Da erschrak sie, denn sie wusste, dass der Spiegel keine Unwahrheit sprach, und merkte, dass der Jäger sie betrogen hatte und Schneewittchen noch am Leben war. Und da sann und sann sie aufs neue, wie sie es umbringen wollte; denn so lange sie nicht die Schönste war im ganzen Land, ließ ihr der Neid keine Ruhe.

Злякалася королева, бо знала, що дзеркальце ніколи не бреше і зрозуміла, що лісник обдурив її, і залишив Білосніжку живою. Почала вона думати і так, і сяк про щось нове, як би то її звести зі світу; бо поки вона не стане найкращою в цілому світі, заздрощі не дадуть їй спокою.

Und als sie sich endlich etwas ausgedacht hatte, färbte sie sich das Gesicht und kleidete sich wie eine alte Krämerin und war ganz unkenntlich. In dieser Gestalt ging sie über die sieben Berge zu den sieben Zwergen, klopfte an die Türe und rief: “Schöne Ware feil! feil!” Schneewittchen guckte zum Fenster hinaus und rief: “Guten Tag, liebe Frau! Was habt Ihr zu verkaufen?” – “Gute Ware,” antwortete sie, “Schnürriemen von allen Farben,” und holte einen hervor, der aus bunter Seide geflochten war.

Нарешті придумала собі, тай нафарбувала собі обличчя і переодягнулася старою продавщицею і стала зовсім на себе не похожа. У цій формі пішла до семи гір, до семи Гномиків, постукала в двері і закричала: “Гарні товари на продаж! на продаж!” Білосніжка виглянула у вікно і кричить: “Доброго дня, люба жіночко! Що Ви маєте на продаж?” – “Гарні товари”, відповіла вона, “Пояси всіх кольорів”, і витягла один перед собою, який був сплетений із барвистих шовкових ниток.

„Die ehrliche Frau kann ich hereinlassen“, – dachte Schneewittchen, riegelte die Türe auf und kaufte sich den hübschen Schnürriemen. “Kind,” sprach die Alte, – “wie du aussiehst! Komm, ich will dich einmal ordentlich schnüren.” Schneewittchen hatte kein Arg, stellte sich vor sie und ließ sich mit dem neuen Schnürriemen schnüren.

“Чесна жінка, яку я можу впустити”, – подумала Білосніжка, відсунула засув на дверях і купила собі гарний шовковий пояс.
“Дитино“, сказала стара, – “Як ти виглядаєш! Їди сюди, я тебе як слід підпережу.“ Довірлива Білосніжка, стала перед перекупницею, щоб та її підперезала новим поясом.

Aber die Alte schnürte geschwind und schnürte so fest, dass dem Schneewittchen der Atem verging und es für tot hinfiel. “Nun bist du die Schönste gewesen,” sprach sie und eilte hinaus. Nicht lange darauf, zur Abendzeit, kamen die sieben Zwerge nach Haus; aber wie erschraken sie, als sie ihr liebes Schneewittchen auf der Erde liegen sahen, und es regte und bewegte sich nicht, als wäre es tot.

Але стара обв’язувала швидко і так сильно обмотувала, що Білосніжці захопило подих і вона впала додолу. “Ти тільки була найкрасивішою”, – сказала вона і швидко помчала геть. Незадовго, перед самим вечором, повернулися сім Гномиків додому; але як же вони перелякалися, коли побачили, що їхня люба Білосніжка лежить долі й не ворушиться, як мертва.

Sie hoben es in die Höhe, und weil sie sahen, dass es zu festgeschnürt war, schnitten sie den Schnürriemen entzwei; da fing es an ein wenig zu atmen und ward nach und nach wieder lebendig.

Вони підняли її і побачили, що вона тісно обперезана поясом та перерізали його навпіл; тоді вона потроху почала дихати й поволі ожила.

Als die Zwerge hörten, was geschehen war, sprachen sie: “Die alte Krämerfrau war niemand als die gottlose Königin. Hüte dich und lass keinen Menschen herein, wenn wir nicht bei dir sind!” Das böse Weib aber, als es nach Haus gekommen war, ging vor den Spiegel und fragte:

Почули Гномики, що сталося, та говорять їй: “Та стара перекупка була ніхто інший, як безбожна королева. Остерігайся і нікого не впускай усередину, коли нас немає біля тебе!”. Але зла жінка, як повернулася до дому, підійшла до дзеркала і спитала його:

“Spieglein, Spieglein an der Wand,
Wer ist die Schönste im ganzen Land?”
Da antwortete er wie sonst:
“Frau Königin, Ihr seid die Schönste hier,
Aber Schneewittchen über den Bergen
Bei den sieben Zwergen
Ist noch tausendmal schöner als Ihr.”

“Дзеркальце, дзеркальце на стіні,
Хто є найкрасивіший на цілій землі?”
а дзеркальце відповідає, як завжди:
Пані Королево, ти найкрасивіша тут,
Але Білосніжка за горами
Серед семи Гномиків
В тисячу разів більше красивіша ніж ти “.

Als sie das hörte, lief ihr alles Blut zum Herzen, so erschrak sie, denn sie sah wohl, dass Schneewittchen wieder lebendig geworden war. “Nun aber,” sprach sie, “will ich etwas aussinnen, das dich- zugrunde richten soll,” und mit Hexenkünsten, die sie verstand, machte sie einen giftigen Kamm.

Як вона це почула, кров залила її серце, вона так злякалася, бо добре бачила, що Білосніжка знов лишилася жива. “Але тепер,” говорить вона, “я хочу придумати щось, що точно знищить тебе,” і з чаклунством, зрозуміло, вона зробила отруйний гребінь.

Dann verkleidete sie sich und nahm die Gestalt eines anderen alten Weibes an. So ging sie hin über die sieben Berge zu den sieben Zwergen, klopfte an die Türe und rief: “Gute Ware feil! feil!” Schneewittchen schaute heraus und sprach: “Geht nur weiter, ich darf niemand hereinlassen!” – “Das Ansehen wird dir doch erlaubt sein,” sprach die Alte, zog den giftigen Kamm heraus und hielt ihn in die Höhe.

Потім вона одягнулася і прийняла форму іншої старої жінки Так вона пішла за сім гір, до семи гномиків, постукала в двері і закричала: “Гарні товари на продаж! на продаж!” Білосніжка виглянула і говорить: “Іди но собі далі, я не можу нікого впускати!” – “Можеш поглянути це тобі точно дозволено,” – сказала стара, витягнула отруйний гребінь і тримала його в горі.

Da gefiel er dem Kinde so gut, dass es sich betören ließ und die Türe öffnete. Als sie des Kaufs einig waren, sprach die Alte: “Nun will ich dich einmal ordentlich kämmen.” Das arme Schneewittchen dachte an nichts, ließ die Alte gewähren, aber kaum hatte sie den Kamm in die Haare gesteckt, als das Gift darin wirkte und das Mädchen ohne Besinnung niederfiel.

Так він сподобався дитині, що вона спокусилася і відчинила двері. Коли вона погодилась на покупку, стара каже: “Тільки хочу я тебе один раз гарно розчесати. ” Бідолашна Білосніжка нічого не запідозрила і дозволила старій, але тільки-но гребінець доторкнувся волосся, як отрута запрацювала і дівчинка мов нежива впала додолу.

“Du Ausbund von Schönheit,” sprach das boshafte Weib, “jetzt ist’s um dich geschehen,” und ging fort. Zum Glück aber war es bald Abend, wo die sieben Zwerglein nach Haus kamen. Als sie Schneewittchen wie tot auf der Erde liegen sahen, hatten sie gleich die Stiefmutter in Verdacht, suchten nach und fanden den giftigen Kamm.

“Ти еталон краси,” сказала безбожна жінка, “тепер це сталося з тобою,” і пішла. На щастя було вже недалеко до вечора й гномики повернулися додому. Коли вони побачили, що Білосніжка лежить мертвою на землі, зразу згадали мачуху, негайно обдивилися і знайшли отруйний гребінець.

Und kaum hatten sie ihn herausgezogen, so kam Schneewittchen wieder zu sich und erzählte, was vorgegangen war. Da warnten sie es noch einmal, auf seiner Hut zu sein und niemand die Türe zu öffnen. Die Königin stellte sich daheim vor den Spiegel und sprach:

Як тільки вони витягли його, як Білосніжка знов прийшла до себе й розповіла, що сталося. Вони знову попередили її, щоб вона була насторожі і нікому не відчиняла двері. А королева знову стала перед дзеркалом й запитала:

“Spieglein, Spieglein an der Wand,
Wer ist die Schönste im ganzen Land?”
Da antwortete er wie vorher:
“Frau Königin, Ihr seid die Schönste hier,
Aber Schneewittchen über den Bergen
Bei den sieben Zwergen
Ist noch tausendmal schöner als Ihr.”

“Дзеркальце, дзеркальце на стіні,
Хто є найкрасивіший на цілій землі?”
а воно відповідає, як перед тим:
Пані Королево, ти найкрасивіша тут,
Але Білосніжка за горами
Серед семи гномиків
В тисячу разів більше красивіша ніж ти “.

Als sie den Spiegel so reden hörte, zitterte und bebte sie vor Zorn. „Schneewittchen soll sterben,” rief sie, “und wenn es mein eigenes Leben kostet!” Darauf ging sie in eine ganz verborgene, einsame Kammer, wo niemand hinkam, und machte da einen giftigen, giftigen Apfel. Äußerlich sah er schön aus, weiß mit roten Backen, dass jeder, der ihn erblickte, Lust danach bekam, aber wer ein Stückchen davon aß, der musste sterben.

Як почула що говорить зеркало, вона тремтіла і затряслась від гніву. „Білосніжка повиина померти,” крикнула вона, “і навіть якщо це коштуватиме мені мого життя!” Потім, пішла до секретної, потаємної комори, кіди ніхто не заходив, і зробила там одине отруйне, токсичне яблуко. Зовні воно виглядало красиво, біле і червонобоке, що кожен, хто його побачить, зажадає після цього, але якщо б хтось його надкусив, той мусить померти.

Als der Apfel fertig war, färbte sie sich das Gesicht und verkleidete sich in eine Bauersfrau, und so ging sie über die sieben Berge zu den sieben Zwergen. Sie klopfte an. Schneewittchen streckte den Kopf zum Fenster heraus und sprach: ” Ich darf keinen Menschen einlassen, die sieben Zwerge haben mir es verboten!”

Коли яблуко було готове, вона пофарбувала собі лице і переодяглася селянкою, і так пішла до семи гір до семи Гномиків. Постукала. Білосніжка висунула голову через вікно і каже: ” Я не маю права впускати жлодну людину, сім гномиків мені заборонили!”

– “Mir auch recht,” antwortete die Bäuerin, “meine Äpfel will ich schon loswerden. Da, einen will ich dir schenken.” – “Nein,” sprach Schneewittchen, “ich darf nichts annehmen!” – “Fürchtest du dich vor Gift?” sprach die Alte, “siehst du, da schneide ich den Apfel in zwei Teile; den roten Backen iss, den weißen will ich essen ” Der Apfel war aber so künstlich gemacht, dass der rote Backen allein vergiftet war.

– “Мене теж,” відповідає селянка, “я хочу позбутися своїх яблук. Тому, одне я хочу тобі подарувати.” – “Ні,” сказала Білосніжка, “я не можу його взяти!” – ” Ти боїшся отруїтись?” говорить стара, “Бачиш, я розрізаю це яблуко на дві частини; червоний бік ти з’їси, а цей білий я хочу з’їсти” Але те яблуко було так майстерно зроблено, що тільки червоний бік був отруйний.

Schneewittchen lusterte den schönen Apfel an, und als es sah, dass die Bäuerin davon aß, so konnte es nicht länger widerstehen, streckte die Hand hinaus und nahm die giftige Hälfte. Kaum aber hatte es einen Bissen davon im Mund, so fiel es tot zur Erde nieder.

Білосніжка жадала того гарного яблука, і як вона побачила, що селянка їсть його теж, то не могла більше втриматись, вистромила руку у вікно та взяла ту отруєну половину. Не встигла надкусити його в роті, зразу впала додолу, як мертва.

Da betrachtete es die Königin mit grausigen Blicken und lachte überlaut und sprach: “Weiß wie Schnee, rot wie Blut, schwarz wie Ebenholz! Diesmal können dich die Zwerge nicht wiedererwecken.” Und als sie daheim den Spiegel befragte:

Подивилася на неї королева паскудним поглядом, зареготала та каже: “Біла, як сніг, червона, як кров, чорна, як чорне дерево! Цього разу тебе ті гномики знову не пробудять.” І коли вона вернулася до дому, то запитала дзеркало:

“Spieglein, Spieglein an der Wand,
Wer ist die Schönste im ganzen Land?”
so antwortete er endlich:
“Frau Königin, Ihr seid die Schönste im Land.”
Da hatte ihr neidisches Herz Ruhe, so gut ein neidisches Herz Ruhe haben kann.

“Дзеркальце, дзеркальце на стіні,
Хто є найкрасивіший на цілій землі?”
а воно відповідає, в кінці кінців:
Пані Королево, ти найкрасивіша на землі!”
Тепер її заздрісне серце заспокоїлось, так як таке заздрісне серце може мати мир.

Die Zwerglein, wie sie abends nach Haus kamen, fanden Schneewittchen auf der Erde liegen, und es ging kein Atem mehr aus seinem Mund, und es war tot. Sie hoben es auf suchten, ob sie was Giftiges fänden, schnürten es auf, kämmten ihm die Haare, wuschen es mit Wasser und Wein, aber es half alles nichts;

Гномики, як ввечері повернулися додому, знайшли Білосніжку на землі і не було подиху більше з її рота, і вона була мертва. Вони підняли її для пошуків, чи знайдуть вони щось отруйне, розпустили їй пояс, розчесали волосся, обмили її водою і вином, та нічого не допомогло;

das liebe Kind war tot und blieb tot. Sie legten es auf eine Bahre und setzten sich alle siebene daran und beweinten es und weinten drei Tage lang. Da wollten sie es begraben, aber es sah noch so frisch aus wie ein lebender Mensch und hatte noch seine schönen, roten Backen.

ця дорога дитина була мертвою і не оживала. Вони поклали її на носилки і посідали всі семеро навколо, і оплакувати, і плакали вони так три дні. Потім хотіли її поховати, але вона все ще виглядала свіжою, як жива людина і мала ще свої гарні, рум’яні щіщчки.

Sie sprachen: “Das können wir nicht in die schwarze Erde versenken,” und ließen einen durchsichtigen Sarg von Glas machen, dass man es von allen Seiten sehen konnte, legten es hinein und schrieben mit goldenen Buchstaben seinen Namen darauf und dass es eine Königstochter wäre.

Вони сказали: “Ми не можемо її віддати чорній землі,” і зробили прозору труну зі скла, так, що чоловік міг побачити її з усіх боків, вони поклали її туди і написали золотими буквами її ім’я зверху та те, що вона була королівська дочка.

Dann setzten sie den Sarg hinaus auf den Berg, und einer von ihnen blieb immer dabei und bewachte ihn. Und die Tiere kamen auch und beweinten Schneewittchen, erst eine Eule dann ein Rabe, zuletzt ein Täubchen.

Потім вони поклали труну на горі і один з них завжжди був поруч і охороняв її. І тварини теж приходили і оплакували БІлосніжку, перша сова, потім ворон, остання голубка.

Nun lag Schneewittchen lange, lange Zeit in dem Sarg und verweste nicht, sondern sah aus, als wenn es schliefe, denn es war noch so weiß wie Schnee, so rot wie Blut und so schwarzhaarig wie Ebenholz. Es geschah aber, dass ein Königssohn in den Wald geriet und zu dem Zwergenhaus kam, da zu übernachten.

Довго Білосніжка лежала, довгий час у труні і нітрохи не мінялася, а виглядала, так ніби вона спить, тому вона ще була біла, як сніг, такка червона, як кров, а чорнокоса, як чорне дерево. Але це сталося, один королівський син прийшов в ліс і зайшов до будиночку Гномиків переночувати. 

Er sah auf dem Berg den Sarg und das schöne Schneewittchen darin und las, was mit goldenen Buchstaben darauf geschrieben war. Da sprach er zu den Zwergen: “Lasst mir den Sarg, ich will euch geben, was ihr dafür haben wollt ” Aber die Zwerge antworteten: “Wir geben ihn nicht für alles Gold in der Welt.”

Побачив він на горі труну і красуню Білосніжку в ній і прочитав, що на ній було написано золотими літерами. Тоді каже до Гномів: ” Віддайте мені цю труну, я дам вам стільки, скільки ви хочете отримати за це”. Але Гномики відповіли: ” Ми не віддамо її за все золото на світі.”

Da sprach er: “So schenkt mir ihn, denn ich kann nicht leben, ohne Schneewittchen zu sehen, ich will es ehren und hochachten wie mein Liebstes.” Wie er so sprach, empfinden die guten Zwerglein Mitleid mit ihm und gaben ihm den Sarg. Der Königssohn ließ ihn nun von seinen Dienern auf den Schultern forttragen. Da geschah es, dass sie über einen Strauch stolperten, und von dem Schüttern fuhr der giftige Apfelgrütz, den Schneewittchen abgebissen hatte, aus dem Hals.

Тоді він сказав: “Ну, тоді подаруйте мені її, я тепер не зможу жити, не бачачи Білосніжку, я буду шанувати її і поважати як мою кохану.” Як він так говорив, відчули ті хороші Гномики жаль до нього і віддали йому труну. Королевич звелів своїм служникам нести її на плечах. Та сталося так, що вони наткнулися на кущ, і струшування вигнало отруйний шматок яблука, який надкусила Білосніжка, з її горла. 

Und nicht lange, so öffnete es die Augen, hob den Deckel vom Sarg in die Höhe und richtete sich auf und war wieder lebendig. “Ach Gott, wo bin ich?” rief es. Der Königssohn sagte voll Freude: “Du bist bei mir,” und erzählte, was sich zugetragen hatte, und sprach: “Ich habe dich lieber als alles auf der Welt; komm mit mir in meines Vaters Schloß, du sollst meine Gemahlin werden.”

Невдовзі, вона відкрила очі, підняла віко труни догори і випрямилася і була знов жива-живенька. “О Боже, де я?” вигукнула вона. Радий син короля королевич каже: “Ти біля мене,” і розповів їй, що з нею було, і сказав: ” Ти мені стала миліша за все на світі; ходи зі мною до замку мого батька, ти повинна бути моєю дружиною.”

Da war ihm Schneewittchen gut und ging mit ihm, und ihre Hochzeit ward mit großer Pracht und Herrlichkeit angeordnet. Zu dem Feste wurde aber auch Schneewittchens gottlose Stiefmutter eingeladen. Wie sie sich nun mit schönen Kleidern angetan hatte, trat sie vor den Spiegel und sprach:

Білосніжка погодилась і пішла з ним, і їхне весілля було влаштоване з великою пишністю і славою. Але на те весілля запросили й лиху мачуху Білосніжки. Як тільки вона вбралася у свої найкращі шати, підійшла до дзеркальця та й питає його:

“Spieglein, Spieglein an der Wand,
Wer ist die Schönste im ganzen Land?”
Der Spiegel antwortete:
“Frau Königin, Ihr seid die Schönste hier,
Aber die junge Königin ist noch tausendmal schöner als Ihr.”

“Дзеркальце, дзеркальце на стіні,
Хто є найкрасивіший на цілій землі?”
Зеркало відповідає:
Пані Королево, ти найкрасивіша тут,
Але молода Королева в тисячу разів більше красивіша ніж ти “.

Da stieß das böse Weib einen Fluch aus, und ward ihr so angst, so angst, dass sie sich nicht zu lassen wusste. Sie wollte zuerst gar nicht auf die Hochzeit kommen, doch ließ es ihr keine Ruhe, sie musste fort und die junge Königin sehen.

Тоді ця зла жінка промовила прокляття, і вона так боялася, так боялася, той страх її вже ніколи не кине. Спочатук вона не хотіла йти на весілля, та не мала спокою, їй довелося піти і побачити молоду королеву.

Und wie sie hineintrat, erkannte sie Schneewittchen, und vor Angst stand sie da und konnte sich nicht regen. Aber es waren schon eiserne Pantoffel über Kohlenfeuer gestellt und wurden mit Zangen hereingetragen und vor sie hingestellt. Da musste sie in die rotglühenden Schuhe treten und so lange tanzen, bis sie tot zur Erde fiel.

І коли вона зайшла всередину, впізнала Білосніжку і від страху закам’яніла і не могла рухатись. Але залізні тапочки вже були розміщені над вугіллям і вони були доставлені щипцями, і встановлені перед нею. Їй довелося взутися в розжарені туфлі і танцювати, поки вона мертва не впала на землю.

А Принц з Принцесою живуть десь і сьогодні! І люблять один одного.

Ось і казочці кінець, а хто прочитав! Той – Молодець!
Матеріали сайту GoLernen є унікальними та мають захист компанії Google+

Переглянути всі казки
Повернутися на головну сторінку